Проект 7 кадів

Знайомтеся: Свистун Василь Михайлович

                                                    Інтерв’ю з жителем с. Чумаки

                                                       взяла Совенко Аліна, учениця 7 кл.

                                       Чумаківської ЗШ І-ІІІ ст.

- Василь Михайлович ми звикли, що Ви наш місцевий житель, 
  але ж родом Ви не звідси?

- Так, родом я з мальовничого села Колодисте, що на Полтавщині, в с. Чумаки разом з родиною переїхав у 1978 році.

Чому саме в Чумаки?

- Дуже просто. Після закінчення Дніпропетровського театрального училища в 1975 році, жив з родиною у тещі в м. Дніпродзержинську, та роботи за фахом не було як і власного житла.  Тому одного разу сів на електричку і приїхав до м. П’ятихатки, бо саме через цю станцію часто їздив з Дніпропетровська додому. Приїхавши у м. П’ятихатки зайшов до відділу культури, де й познайомився з завідувачкою відділом Т.С. Нікітченко. Тамара Степанівна запропонувала вільне місце завідувачем будинком культури в с. Чумаки. З того часу й до 1994 року працював на цій посаді. Після розпаду колгоспу ця робота вже нікому не була потрібна. Але без роботи як жити? Запропонували роботу в школі техпрацівником, а в зимовий період кочегаром, де працюю і зараз.

Роль батька у п’єсі
«Безталанна»,   

Природа наділила Вас не тільки поетичними здібностями але й акторськими, коли почали їх проявляти?

- На сцену вийшов вперше у 3 класі, читав гуморески Бориса Олійника, потім запросили виступати у сільському клубі зіграти роль малого Т. Шевченка. Дипломною роботою в  училищі була п’єса І. Карпенка-Карого «Безталанна», де грав батька. 
Ще з дитинства любив поезію перший вірш на літературному гуртку написав у 5 класі, присвятивши Т. Шевченку зараз пам’ятаю перший куплет.

                                                 Якби проснувся наш Тарас

                                               Та подививсь на Україну

                                                На ті степи де вівці пас

                                                І де проводив літню днину

                                                Він не впізнав би України

                                                І не впізнав би те село

                                                Де так проводив любо днину

                                                І де важко так йому було

Хто Ваші улюблені поети?

- Улюбленими поетами є: Т.Шевченко, В.Сосюра, В.Симоненко, А.Малишко, М.Лермонтов, С.Єсенін.

А сучасні поети?

Люблю поезію всю, але в захваті від творчості Ліни Костенко

Чи пробували друкувати свої вірші у газетах,  журналах?

- За радянських часів у 1982 році надсилав вірша у журнал «Радянська жінка», але на сторінках журналу не зустрічав, вірш називався «Дороги пам’яті моєї »

                                                   Дороги пам’яті моєї

                                                   Сягають, ген, аж до війни,

                                                   Аж до війни, аж до тієї

                                                   З якої в батька ордени

                 Ой, ордени та ще й медалі,

                                                   Та ще й осколок в голові.

                                                   І очі матері печальні,

                                                   І ми голодні і малі.

                                                   Дороги пам’яті моєї

            Сягають аж до трудодня

                                                  Там руки матері моєї

       Порепані немов земля.

              Ой, трудодні та трудонічки

               В колгоспі «Шляхом Ілліча»

                                                  І дострокові п’ятирічки,

                                                  І передчасно із життя.

                А ті дороги вже простелились

                                                 У вись до зоряних світів.

          А мати нищечком молилась

                На хліб, на бога і на вождів…

Який авторський вірш є найулюбленішим?

«По дворі калачики»

По дворі калачики і спориш

           Де ж ти моя матінко? Чом мовчиш?

                                        Чому не зустріла мене, як завжди?

     Може чим прогнівив,то прости

Плаче хата вікнами,дощ іде

             Глянь: он твій барвіночок вже цвіте

    У садку вишневому, як колись

   Де ж ти, моя матінко,озовись.

                                          Вже зоря вечірняя догора

                   Якби забарилась десь - вже б прийшла.

              Скільки виглядала ти мене з доріг…

        Як тепер ступить мені  на поріг?

                  Не почувши: «Синку мій, де ж ти був?

     Чи додому стежечку ти забув?»

    «Заблукав я, мамо, в світі мрій

   І тому не виправдав я надій»

                                            Тих, що ти виношувала як мене…»

           -«Не журися синку мій, все мине…»

    Стиха розмовляють два світи

                                            Я із цього світу, з того ти.

      Ти така ж  ласкава, ніжна і свята

         Аж до поки я живий, то і ти жива!

По дворі калачики і спориш.

           Де ж ти моя матінко? Чом мовчиш?

Чи виступаєте зі своїми віршами перед глядачами?

- Виступаю і не тільки з віршами. Працюючи завідувачем клубу  виступав  на свята з віршами, гуморесками. Та навіть коли вже не працював на цій посаді, років 10 тому, на текст моїх віршів  вчитель музики Бура Л.М. підібрала мелодію і разом з моєю дружиною Свистун Н.В. виконали пісні  «По дворі  калачики», «Літня нічка» і стали переможцями на конкурсі огляду художньої самодіяльності серед будинків культури у с. Зоря.

У 2012 році вже з онуком Богданом зайняли І місце на конкурсі «У сімейному колі» в м. П’ятихатках, виконавши   сценку «Родове дерево».

З задоволенням приймав участь на шкільних святах: Новий рік,  8 березня,  День захисника Вітчизни,  святкуванні 100-річного ювілею школи, районних семінарах директорів, вчителів початкових класів,  географії та інших виховних заходах.

На українські вечорниці завітав Голохвастов

Роль діда Мороз                                                                                   

                                              

                                                   Листоноша Пєчкін на виховному заході     

                

                                           На святі до Дня вчителя у початкових класах

                                                           виступ на районному семінарі

                                                           вчителів географії

 З вчителем музики Бурою Людмилою Михайлівною у Вас був творчий союз?

- Так, я начитував слова, а Людмила Михайлівна підбирала музику, результатом такої співпраці  ставали пісні:  «На Івана Купала»,  «По дворі калачики», «Літня нічка»,  «Біла хата», «Село моє Чумаки».

                  Через річку невеличку

                  Шлях чумацький пролягав

                  Зупинив возів вервечку

                  Чумаченько та й спитав

                                 Де ж ви мої козаченьки

                                 Таку бачили красу

                                 У долині вербиченьки

                                 Миють в річечці косу

                   Тут і річка невеличка,

                   І долина, і верба

                   Тут козацька слава й пісня

                   І звитяга і журба

                                   Поселились чумаченьки

                                    По  дві сторони ріки

                                    З того часу називають

                                    Село наше Чумаки.

Чи передався Ваш талант нащадкам?

  - Онукам.  Онук Богдан Свистун пішов стежиною акторської майстерності, вступивши до  Дніпропетровського театрального коледжу факультету «актор лялькового театру». У школі був активним, приймаючи участь у позакласних заходах, святах, фестивалях.  Неодноразово ставав переможцем і в районних конкурсах. Як переможець   літературного конкурсу «Діти Дніпропетровщини єднають Україну» представляв П'ятихатський район на обласному конкурсі.

    Онука Настя Свистун учениця 11 класу Жовтоводського ліцею, пише вірші які надруковані у збірках: «Собори наших душ», «Жовтоводські світанки», «Ми тебе не забули Тарасе...». Здобула призові місця  в літературних конкурсах : «Золоте перо», «Чорнобильські дзвони», «Чорнобильські мотиви», «Найкращий читач України», «Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу», «Собори наших душ», «Як далі жить, підкаже нам Тарас», «Шевченківська скарбниця».

                                                    Настя на конкурсі в м. Жовті Води

Як бачимо талант Василя Михайловича продовжує розкриватися у його нащадків, тож бажаємо цій родині натхнення і  творчих успіхів.